Відповідальність за невиконання рішень суду за новим законом

16 січня 2014 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян», яким зокрема було внесено зміни до Кримінального кодексу України.

Прийнятим законом посилено відповідальність за умисне невиконання рішення суду. Так, в запропонованій редакції статті 382 Кримінального кодексу України передбачено, що умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили чи підлягають негайному виконанню, або перешкоджання їх виконанню карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років. Очевидно, що невиконання судових рішень негативно впливає як на авторитет судової влади, так і на авторитет адвокатури, оскільки при такій ситуації, не досягається кінцева мета правосуддя та адвокатури – надання професійної допомоги та захист інтересів громадян і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Динаміка кількості засуджених осіб за статтею 382 Кримінального кодексу України в Україні свідчить про відсутність дієвих механізмів з боку держави, які б забезпечили добровільне виконання рішень суду. Так, у 2010 році за цей злочин було засуджено 78 осіб, в 2011 році – 133 особи, а вже у 2012 році – 143 особи, що майже в 2 рази більше, ніж у 2010 році.

Відповідно до Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи 1787 (2011) від 26 січня 2011 року «Виконання рішень Європейського суду з прав людини» існування основних системних недоліків, які викликають велику кількість повторюваних висновків щодо порушення Конвенції, пов’язані, зокрема, із хронічним невиконанням рішень національних судів.

У Резолюції підкреслюється, що Україна повинна терміново розробити та прийняти комплексну стратегію щодо вирішення ситуації, за якої значна кількість остаточних судових рішень залишається невиконаною, а також – запровадити ефективні внутрішні засоби правового захисту.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, відзначимо, що виконання судових рішень розглядається як невід’ємна частина судового розгляду в розумінні статті 6 Конвенції.

У свою чергу, державою вже здійснено певні кроки до вирішення цієї проблеми. В тому числі, відповідно до судової реформи 2010 року, ініційованої Президентом України, відповідними змінами до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року було вирішено проблема затягування строків розгляду справ. Венеціанська комісія у своєму Висновку від 18 жовтня 2010 року щодо Закону «Про судоустрій і статус суддів» позитивно відзначила внесені зміни.

У свою чергу, другим етапом вирішення питання стало прийняття 16 лютого 2014 року низки законів Верховною Радою України, якими, в тому числі, було внесено зміни до Кримінального кодексу України та посилено кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду.

При наданні адвокатських послуг та представленні інтересів клієнтів як то в цивільному, адміністративному чи господарському процесі, неодноразово на практиці доводиться зустрічатися з проблематикою виконання судових рішень, які набрали законної сили. Виграти справу - це лише половина шляху. Інша частина – це забезпечення швидкого та результативного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. В тому числі проблема стосується не лише процедури організації такого виконання, але й відсутності співрозмірної відповідальності особи, яка зобов’язана виконати рішення, що набрало законної сили і про яке їй стало відомо.

Як показує практика, рішення суду, що набрали законної сили, не виконуються не лише пересічними громадянами, але й посадовими особами органів державної влади.

Таке посилення відповідальності за невиконання рішень суду однозначно дасть позитивний результат у вирішенні проблеми ухилення від виконання, а також дозволить адвокатам більш ефективно забезпечити результат при наданні правової допомоги клієнтам. Також, посилення відповідальності однозначно спонукатиме до негайного виконання рішень судів, що набрали законної сили, не чекаючи процедури виконавчого провадження.

Зазначені реформи судової системи безперечно підвищать рівень судового захисту прав осіб та зростання рівня довіри громадян як до судової системи, так і до адвокатури в цілому.