Безсистемне законодавство та рівень життя.

Гідний рівень життя унеможливлюють безсистемне законодавство та невиконання судових рішень

Як відомо, у ст.48 Конституції застережено право кожного на достатній рівень життя. Основний Закон гарантує кожній людині реальну можливість забезпечувати себе і членів своєї сім’ї харчуванням, одягом та житлом і всім достатнім для нормальної життєдіяльності. А всі інші види соціальних прав у своєму взаємозв᾽язку мають сприяти реалізації цього головного виду. Що ж маємо на практиці?

Від базових потреб до вищих

Кількість соціальних спорів у адміністративних судах вказує на системне порушення соціальних прав з боку держави, а постановлені на користь людей рішення судів не виконуються. Про загрозливі масштаби цієї проблеми для України неодноразово вказував Європейський суд з прав людини.

Українці звертаються до ЄСПЛ, як правило, через порушення державою ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод («право на справедливий суд»). А відповідно до позиції ЄСПЛ, яка висловлена ще у 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», доступ до правосуддя без забезпечення державою виконання судового рішення є ілюзорним. У 2009 році ЄСПЛ прийняв рішення у справі «Іванов та інші проти України», де також було

зафіксована системну проблему невиконання судових рішень в Україні. Однак, ця системна проблема дотепер на рівні держави не вирішена.

Держава не сприяє задоволенню базових життєвих потреб своїх громадян. У цьому контексті важко не згадати дослідження американського вченого-психолога Абрагама Маслоу, засновника гуманістичної психології (один з напрямків сучасної психології, орієнтований на вивчення смислових структур людини). До речі, А.Маслоу — виходець з України.

Його праця ще у 1943 р. була опублікована в науковому виданні Psychological Review. Він представив головні людські потреби у вигляді діаграми (кількох рівнів — від більш простих до більш складних).

Ієрархія потреб А.Маслоу складається з 5 рівнів:

• перший, нижній, пов’язаний із задоволенням фізіологічних потреб;

• рівень над ним — із задоволенням потреби в безпеці;

• наступний — із задоволенням соціальних потреб;

• над ним знаходиться рівень, який передбачає потребу у визнанні та самоповазі;

• на самій верхівці — духовні потреби, серед яких — прагнення до самоактуалізації, як можна більш повного розвитку своїх можливостей.

А.Маслоу писав: якщо людині не вистачає хліба, тобто їжі, для щастя їй буде достатньо тільки хліба. Але коли вона задовольнить свою потребу в їжі, то в неї з’являться інші потреби — «не хлібом єдиним жива людина». «Коли і вони задовольняються, ще більш високі потреби виходять на сцену, і т.д.».

Тобто задоволення вищих потреб можливо лише тоді коли будуть задоволені базові потреби для існування. Таким чином, якщо держава не забезпечує можливість задоволення хоча б базових потреб, то така людина не має можливості розвиватися і рухатись далі, переходити на більш високий рівень.

Незабезпечений життєвий рівень

На жаль, законодавство України навіть не роз’яснює, що є тим самим «достатнім життєвим рівнем», «достатнім харчуванням, одягом і житлом тощо». Проте і без цього зрозуміло, що повна реалізація цього права на сучасному етапі розвитку нашої держави для більшості населення є далекою перспективою, з огляду на те, що наразі життєвий рівень населення України досить низький. Багато людей, особливо люди з інвалідністю, пенсіонери та малозабезпечені сім’ї не мають змоги забезпечити собі не те що достатнього життєвого рівня, а взагалі їм важко вижити в сучасних умовах.

Про те, що «складні умови для виживання» людини і громадянина не дають можливості розвиватися суспільству в демократичному напрямку і ведуть до тоталітаризму, неодноразово писали не тільки психологи, а й літератори, зокрема Джорж Орвелл в антиутопії «1984».

Українські науковці неодноразово вказували, що система соціального забезпечення, що сформувалася в Україні з часів її незалежності, є вкрай неефективною. Нормативно-правові акти, які регулюють соціальні виплати та пільги фінансового характеру (більше 170 законів, 400 постанов КМ, більше 1000 відомчих та підзаконних актів) на сьогодні є розгалуженими, недосконалими, містять численні суперечності. До того ж приймалися безсистемно, без логічного зв’язку з попередніми або спорідненими нормативними

актами та без врахування фінансової можливості держави щодо здійснення таких виплат.

Отже, в умовах сьогодення питання забезпечення гідного рівня життя в Україні як ніколи є актуальним. Але воно повинно вирішуватись комплексно за допомогою загальноприйнятних механізмів, які вже довели свою ефективність у країнах з розвиненою економікою, наприклад сімейного оподаткування.

Без цього ми не зможемо навіть наблизитися до європейського рівня життя.